Перша закоханість – це важливий момент в психологічному розвитку особистості. Надаємо інструкції для батьків маленьких дітей, до яких насправді іноді варто прислухатися й батькам підлітків;)
Це перший досвід, який дитина отримує у спілкуванні з протилежною статтю. Від отриманого надбання залежатиме, як вона в дальшому буде ставитися до своєї закоханості та як буде будувати стосунки з протилежною статтю. В цей період дитина здобуває досвід платонічного кохання. Вона дізнається, як зізнаватися в своїх симпатіях, як починати стосунки і як їх будувати, які можуть бути перші перешкоди і як їх проживати. Від сприятливого перебігу цього періоду залежатиме, як у дорослому віці ваш син чи донька будуть проживати платонічну фазу кохання, яка несе в собі багато енергії та задоволення від спілкування. Тому слід пам’ятати:
1. Дитина говорить про свої почуття, і це для неї дуже важливо. Тому вислухайте і в жодному разі не знецінюйте її переживання (не переводьте на жарт, не критикуєте, і не говоріть що “рано тобі ще закохуватися”). Це по справжньому і почуття також справжнісінькі!
Урок, який отримає дитина: мені хтось подобається і це нормально.
Якщо дитина зізнається у своїх почуттях – це означає, що вона довіряє саме вам.
2. Можете поцікавитися хто це? За що любить? Чи знає, що вона/він подобається? Але це має бути РОЗМОВА, а не в’їдливий ДОПИТ!
Урок: про свої почуття можна говорити з батьками.
3. Якщо захочете обговорити новину з кимось із членів родини, обов’язково запитайте у дитини, чи можна про це говорити і кому.
Урок: батьки вміють берегти мою таємницю.
4. Допоможіть знайти способи, за допомогою яких можна проявляти свою симпатію або як можна сказати, що дівчинка/хлопчик подобається. Розгляньте можливість прогулянки разом в парку або на майданчику, походу в кінотеатр. Можливо, дитина захоче подарувати подарунок на день народження чи до іншого свята, допоможіть їй вибрати його. Дитина в 3- 5 років може соромитися зізнатися, що їй хтось подобається, як об’єкту вподобань так і довколишнім, хоча після зізнання може говорити про це всім і всюди.
Урок: виявляти свої почуття, говорити про них – це нормально.
5. у 4- 5-річному віці кохання може супроводжуватися насмішками зі сторони однолітків, вони ще не наскільки виражені, як у молодшому шкільному віці, але вже є. Тому тут не завадить батьківська уважність, щоб підтримати малюка в разі виникнення провокативних ситуацій.
Урок: однолітки можуть кепкувати, але це не означає, що зі мною щось не так.
6. Якщо ваша дитина виявилася об’єктом вподобання, або на її зізнання в коханні в відповідь отримує досить багато уваги в формах, які їй не подобаються, – навчіть її говорити про це та зупиняти такі дії стосовно себе і не дозволяти собі дії, які можуть не подобатися іншим.
Дитина має засвоїти урок, що навіть людина, яка їй подобається, не має права порушувати її фізичні йпсихологічні межі.
7. Якщо кохання виявилось невзаємним і всі спроби залицяння були марними. Підтримайте дитину в переживаннях її першого невзаємного кохання. Поясніть що іноді так буває і кохання може бути не взаємним. Це сумно, гірко, але це можна пережити. І не варто говорити ” не переживай в тебе буде, ще краща/ий”.
Урок: іноді кохання буває невзаємним, але в мене є достатньо сил і батьківська підтримка, щоб з цим справитись.
Доки вони ще зовсім маленькі, хочеться вберегти, відгородити від болю, але найкраще що ми можемо зробити для них – це навчити справлятися з різними життєвими ситуаціями, дати підтримку й широкий спектр різних рішень. І найголовніше – це наш батьківський приклад. Якщо сімейний простір наповнений любов’ю, взаємоповагою, свободою і правом бути собою – дитина вписує це всіма своїми рецепторами і несе цей досвід у своє життя.
Автор: Олена Мельник
Джерело: Духовно-психологічна порадня
